Конституційний Суд України визначив, що Кабінет міністрів України має право встановлювати розмір соціальних виплат у відповідності до фінансових можливостей держави. Таке рішення оголосив голова Конституційного Суду Анатолій Головін, повідомляє УНІАН.
Зокрема, КС визнав конституційним пункт 4 прикінцевих положень закону про державний бюджет України на 2011 рік, яким уряду надається право встановлювати розмір соціальних виплат таким категоріям громадян: чорнобильцям, дітям війни і особам, звільненим з військової служби.
Подання про неконституційність цієї норми до КС подали народні депутати влітку 2011 року, рішення КС було прийняте 26 грудня 2011 року.
Опозиційні народні депутати, які були присутні під час оголошення рішення КС, вигукували: “Ганьба!”.
У коментарях щодо рішення КС народні депутати від НУ-НС Юрій Кармазін та Арсеній Яценюк заявили, що це рішення суду є незаконним, а судді, які його прийняли, повинні нести відповідальність.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши справу за позовом Р. до Новокаховського міського відділу освіти, Новокаховської загальноосвітньої школи N * про стягнення надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення, за касаційною скаргою Р., встановила наступне.
У квітні 2001 р. Р. звернулася до суду з позовом до Новокаховського міського відділу освіти, Новокаховської загальноосвітньої школи N * про стягнення надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення, починаючи з 1 січня 1997 р., виплату яких відповідачі не здійснюють, посилаючись на недостатність бюджетного фінансування.
Рішенням Новокаховського міського суду від 21 червня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26 листопада 2001 р., позов Р. залишено без задоволення.
У касаційній скарзі Р. просить скасувати постановлені по справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
04.06.2003 р.
Справа N 6-8582кс02
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши справу за позовом Р. до Новокаховського міського відділу освіти, Новокаховської загальноосвітньої школи N * про стягнення надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення, за касаційною скаргою Р., встановила наступне.
У квітні 2001 р. Р. звернулася до суду з позовом до Новокаховського міського відділу освіти, Новокаховської загальноосвітньої школи N * про стягнення надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення, починаючи з 1 січня 1997 р., виплату яких відповідачі не здійснюють, посилаючись на недостатність бюджетного фінансування.
Рішенням Новокаховського міського суду від 21 червня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26 листопада 2001 р., позов Р. залишено без задоволення.
У касаційній скарзі Р. просить скасувати постановлені по справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого, судді Юрченка В. В., суддів: Амєліна С. Є., Білуги С. В., Загороднього А. Ф., Заїки М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Ш. І. П. до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Ш. І. П. на постанову Зарічного районного суду міста Суми від 21 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року, встановила:
В травні 2006 року Ш. І. П. звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є військовим пенсіонером та має статус учасника бойових дій, тому відповідно до пункту "г" статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання підвищення до пенсії за вислугу років у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком. Проте управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області позивачу виплачувалося підвищення до пенсії за вислугу років як учаснику бойових дій в 1998 - 2003 роках в розмірі 24,93 грн., а з 2003 року - 29,87 грн. Просив визнати за ним право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій; визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його припинити незаконні дії щодо застосування при обчисленні розміру пенсії норм підзаконних актів замість норм, установлених законами України; стягнути з відповідача недоплачену суму підвищення до пенсії за 1998 - 2006 роки в розмірі 32112,17 грн.; зобов'язати відповідача компенсувати втрачену частину доходів у розмірі 13585,98 грн.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 21 березня 2007 року у задоволенні позову Ш. І. П. було відмовлено.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
12.01.2011 р.
N К-14124/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого, судді Юрченка В. В., суддів: Амєліна С. Є., Білуги С. В., Загороднього А. Ф., Заїки М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Ш. І. П. до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Ш. І. П. на постанову Зарічного районного суду міста Суми від 21 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року, встановила:
В травні 2006 року Ш. І. П. звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є військовим пенсіонером та має статус учасника бойових дій, тому відповідно до пункту "г" статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання підвищення до пенсії за вислугу років у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком. Проте управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області позивачу виплачувалося підвищення до пенсії за вислугу років як учаснику бойових дій в 1998 - 2003 роках в розмірі 24,93 грн., а з 2003 року - 29,87 грн. Просив визнати за ним право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій; визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його припинити незаконні дії щодо застосування при обчисленні розміру пенсії норм підзаконних актів замість норм, установлених законами України; стягнути з відповідача недоплачену суму підвищення до пенсії за 1998 - 2006 роки в розмірі 32112,17 грн.; зобов'язати відповідача компенсувати втрачену частину доходів у розмірі 13585,98 грн.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 21 березня 2007 року у задоволенні позову Ш. І. П. було відмовлено.
Богунський районний суд м. Житомира в складі: головуючого - судді Галацевич О. М., секретаря - Федоренко Ю. І., за участю представника позивача - Карпунця В. Д., відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою Житомирського державного університету імені Івана Франка до ОСОБА_3 про відшкодування вартості навчання, встановив:
Житомирський державний університет імені Івана Франка звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з його навчанням, у розмірі 19966,62 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що між університетом та ОСОБА_3 07.09.2005 року та 03.09.2009 року укладені угоди, відповідно до умов яких університет зобов'язувався забезпечити підготовку фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" та "спеціаліст", а відповідач оволодіти всіма видами професійної діяльності, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати не менше трьох років. Позивач взяті на себе зобов'язання за вищевказаними угодами виконав, проте відповідач на місце направлення не прибув, вартість навчання в сумі 19966,62 грн. не відшкодував, порушивши умови укладених угод.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України
м. Київ 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011
Конституційний суд:
Розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України „обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом“. Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України „Про Конституційний Суд України“ стало конституційне подання Служби безпеки України.
17.06.2009 N 910/13/13-09 Головам апеляційних адміністративних судів
У зв'язку з необхідністю правильного та однакового застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне звернути увагу адміністративних судів на таке. Основні положення щодо реалізації, зокрема, конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом N 796-XII. Цим Законом передбачено компенсації, пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій та їх розміри. Серед них: - щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, визначена статтею 37 Закону N 796-XII; - одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, передбачена статтею 48 цього Закону. Вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна заробітна плата; - державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені статтею 49 Закону N 796-XII, які визначаються у порівнянні з мінімальною пенсією за віком. Вирішуючи питання щодо застосування законодавства для визначення розміру цих виплат, судам необхідно враховувати таке. Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб собистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
