Колегія суддів Верховного Суду України у складі: головуючого Яреми А. Г., суддів: Григор'євої Л. І., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" та Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", третьої особи - ОСОБА_7, про стягнення страхової виплати, відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" та Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 2 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2010 року, встановила:

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ВАТ "СК "Універсальна") та Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта"), третьої особи - ОСОБА_7, про стягнення страхової виплати, а також відшкодування майнової та моральної шкоди. Позивач зазначав, що 25 липня 2006 року на перехресті вулиць Гоголя та Дзюбанова в місті Сімферополі сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої зіткнулися належний йому автомобіль "Лінкольн-Навігатор" та належний УДППЗ "Укрпошта" автомобіль "Мазда" під керуванням водія ОСОБА_7. В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль "Лінкольн-Навігатор" зазнав механічних ушкоджень. Посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність УДППЗ "Укрпошта" застрахована ВАТ "СК "Універсальна", однак страхова компанія не здійснила на його користь страхової виплати, а УДППЗ "Укрпошта" не відшкодувало завданої йому майнової шкоди, яка перевищує розмір страхової виплати, позивач просив стягнути з ВАТ "СК "Універсальна" 25000 грн. страхової виплати, з УДППЗ "Укрпошта" 36973 грн. 48 коп. майнової шкоди, а також по 25000 грн. з кожного з відповідачів на відшкодування моральної шкоди.

1 Витяг із аналізу до друку підготували суддя Верховного Суду України Я. М. Романюк та головний консультант відділу вивчення судової практики управління вивчення та аналізу судової практики, канд. юр. наук З. П. Мельник.
Страхування як система захисту майнових інтересів фізичних, юридичних осіб та держави - необхідний елемент соціально-економічної системи суспільства. Страхування є інститутом гарантування поновлення майнових інтересів та одним із найбільш стабільних джерел довгострокових інвестицій.
Страхування - одна з найдавніших категорій у сфері суспільних відносин. Вважається, що первинні форми страхування виникли ще у давнину, за 2 тис. років до н. є. (зокрема, в законах вавилонського царя Хаммурапі передбачалось укладання угоди між учасниками торговельного каравану про сумісну відповідальність за збитки, яких зазнавав будь-хто з його членів внаслідок розбійного нападу)2.
____________
2 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: В 2 т./ Под ред. К. И.
Батыра, Е. В. Поликарповой. - М., 1996. - Т. 1. - 23 с.

Однак страхування в сучасному його розумінні виникло набагато пізніше, в капіталістичному суспільстві. З розвитком виробництва та суспільних відносин зростало бажання зберегти матеріальне благополуччя, що зумовило доцільність впровадження страхового захисту. Базуючись на природному прагненні людини убезпечити себе і своє майно від різних катаклізмів, стихійних лих тощо, у процесі історичного розвитку страхування набуло характеру високопрофесійної діяльності, якою займаються особливі організації - страхові.
Матеріали, надані судами для проведення зазначеного аналізу, свідчать про наявність неоднакової судової практики при розгляді цієї категорії спорів і помилок при застосуванні судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Григор'євої Л. І., суддів: Барсукової В. М., Косенка В. Й., Балюка М. І., Луспеника Д. Д., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства фірми "Автодель" до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства фірми "Автодель", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "АВТ "Баварія", про захист прав споживача, встановила:

У травні 2007 року приватне підприємство фірма "Автодель" (далі - ПП фірма "Автодель"), звернувшись до суду з указаним позовом, зазначало, що 26 липня 2006 року ОСОБА_3 було продано автомобіль БМВ. 29 січня 2007 року автомобіль загорівся та у лютому 2007 року ОСОБА_3 звернувся до підприємства з вимогою провести гарантійний ремонт автомобіля. Спеціалістами ПП фірми "Автодель" була проведена перевірка автомобіля та виявлено як пошкодження, що сталися з вини виробника, так і пошкодження, які утворилися не з вини виробника.

Посилаючись на те, що були проведені роботи з виявлення дефектів автомобіля, знімання та установка деталей та агрегатів, забезпечення схоронності автомобіля та території підприємства, ПП фірма "Автодель" просило стягнути з ОСОБА_3 2944 грн. та судові витрати.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів: Берднік І. С., Прокопчука Ю. В., Костенка А. В., Пшонки М. П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Особи 2 про розірвання шлюбу, встановила:

У липні 2006 року Особа 1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що шлюбні відносини між ними припинені через утрату почуття взаємної любові, а також неповагу та образи з боку чоловіка, фізичне та психічне насильство в сім'ї тощо.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.12.2006 позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15.03.2007 рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання шлюбу.

У касаційній скарзі Особа 1 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої виходив із того, що сім'я сторін розпалася, їхнє спільне життя суперечить їхнім інтересам, а збереження сім'ї є неможливим, оскільки судом уживались заходи для її збереження, які не дали позитивного результату.

Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в цивільних справах за позовами про відшкодування шкоди, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з'ясовується наявність передбачених законом підстав для застосування майнової відповідальності, неправильно визначається розмір відшкодування шкоди, зокрема, при заподіянні її ушкодженням здоров'я, допускаються інші помилки в застосуванні норм, які регулюють зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Суди не завжди виявляють причини і умови, що сприяють заподіянню шкоди, і реагують на них окремими ухвалами.Пленум Верховного Суду П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Судам необхідно усунути недоліки, що є в діяльності по розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, підвищити рівень здійснення правосуддя в цих справах і забезпечити вирішення їх в точній відповідності із законом.
При покладенні обов'язку по відшкодуванню шкоди (майнової відповідальності) суди повинні виходити з положень глави 40 ЦК, Закону України "Про власність" і іншого законодавства України, що регулює дані правовідносини, і враховувати, що правильне вирішення цього питання має важливе значення в захисті цивільних прав громадян та юридичних осіб.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р. N 229-IV, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону N 1105-XIV. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про страхування від нещасного випадку, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

З метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є дати судам такі роз'яснення:

1. Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII"Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

2. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.